Роздуми Б.Вавенка, директора Охтирської школи-інтернату та гімназії (1971-1997 рр.), Заслуженого вчителя України, навіяні відвідуванням рідної  гімназії.

 В то время, как где-то идет кровопролитная война, люди теряют накопленные годами сбережения, кров, здоровье и даже жизнь, буквально в сотне километров западнее – мир и спокойствие. Праздники, юбилеи, веселые пирушки,  народные гуляния, концерты – все идет своим чередом. Военную тему старательно избегают в разговорах, хотя война по-прежнему у дверей.

30 годин в дорозі, в обидва кінці. Краматорськ, Дебальцево, Олексіївка. Майже з коліс, ще не встигли відпочити. Дивимося фотки. Ось наші хлопці на рубежі миру і війни. Там, де мирне слово «град» втратило своє первісне значення, побувала разом з волонтером Денисом Гольцем мама солдата Антоніна.

Погляд на проблему ФОП Ольшанського В.М.

«Вначале было слово...», - так гласит истина. А вот в «Истине новой» в субботу был звонок, а в понедельник пришел лично житель нашего города, и не просто житель,а депутат Федор Киселар. Он пришел, чтобы открыто рассказать о волнующей его всеобщей проблеме человечества, которую он взялся решить во благо всех водителей.

23 липня під стінами суду в Охтирці зібра­лись рибалки. Близько сотні чоловік прийшли підтримати своїх ватажків, яким че­рез непохитну громадянську по­зицію щодо статусу водойми (назва­ну в народі "Дамбою") тепер дово­диться сидіти на "жорсткій лавці".

У наш час, коли діти змалку по­чинають годинами сидіти за комп'ютером та призвичаювати­ся до так званого віртуального світу, особливо актуальним стає нагадування їм про інший і на­справді незрівнянно цікавіший світ - реальний.

Лише в небагатьох людей професія співпадає із захоплен­ням. У більшості з нас робота та хобі ради­кально відрізняються. Це повною мірою сто­сується й нашої зем­лячки Ірини Сталінської.За про­фесією Ірина Іванівна працівник управління Держземагентства в Охтирському районі. У непростій землевпо­рядній справі має і чи­малий досвід, і відповідну кваліфікацію.

Лето - пора отпусков и встреч между друзья­ми и родными. К не­которым ахтырчанам они при­езжают даже из таких экзотиче­ских с нашей точки зрения мест, как государство Израиль. Среди них - израильтянка с ахтырско-киевскими корнями Наталья Секретарюк. В наш город она приехала совсем ненадолго с дочерью Ириной, как говорит, "погостить домой". Наталья оказалась человеком доброжелательным и открытым и рассказала немало интерес­ного о Земле обетованной.